AFP
- IBK Tennis Consulting представляє: «Око Караоке». Щоб так зарано, щоб не було запізно…(Завершення) - 29.12.2022
- IBK Tennis Consulting представляє: «Око Караоке». Щоб так зарано, щоб не було запізно…(Продовження) - 29.09.2022
- IBK Tennis Consulting представляє: «Око Караоке». Щоб так зарано, щоб не було запізно… - 18.09.2022
19 років першій ракетці світу. Сидиш й гадаєш – тезис про те, що теніс подорослішав, вже не працює? Якщо зважати на те, що фіналіст, а віднині друга ракетка світу теж не старий, 23 роки, то вже й навіть сумніви про доречність вікового розподілу «цьому можна, а цьому ще зарано» відпадають самі собою.
Чи знаходимось ми на історичному переломі зараз? Життя, як доведено, має маятникоподібний рух. Й історія повертає нас знов в часи вундеркіндів. Чому це відбувається? Та чи відбувається взагалі? Про це ми розмірковуватимемо пізніше на цьому тижні. А сьогодні про фінал. В контексті вищезгаданого.
Попередній розклад був на користь більш молодого іспанця. Він стояв вище в рейтингу, він мав статистику зустрічей, в якій явно переважав суперника. Карлос Алькарас рівно й впевнено проводить весь рік. Каспер Рууд теж досить рівно зіграв сезон. Та й вже був у фіналі турніру Великого Шлему. Тоді він беззаперечно програв іншому іспанцю. Проте в Парижі «іншому» програвали майже всі. Бо його прізвище Надаль.
Цього разу на норвежця чекала зустріч з амбітним, але ще досі не зовсім сталим гравцем. З потенційними нервами юнака й тією ж самою юнацькою непослідовністю, та можливою обережністю перед історичною подією в своєму тенісному житті. Велич здобутку могла вплинути на кожного з суперників. Чи вплинула? Заперечити це неможливо. Бо при всій повазі до обох фіналістів це не був топовий матч. Так, іноді, деколи…але точно не в середньому. Й взагалі стадіон почав гудіти лише в середині третього сету, коли норвежцю, як здавалось, вдалося переломити початковий хід гри.
Від початку обидва помітно нервували. Вони обирали більш надійні засоби впливу на розіграш й намагались зіграти на удар більше за суперника. Гойдалки на своїх подачах були в кожного. Здавалось, що брейків буде безліч. Карлос був більш сміливий в першому сеті. В другому Касперу вдалось вийти на більшу швидкість в своїй комп’ютерній надійності. Третій він почав з майже сухої віддачі власної подачі, проте швидко надолужив цю невдачу. А наприкінці виглядав фаворитом. Проте є в грі норвежця одна маленька деталь, яка зауважує надзвичайні здобутки. Коли саме в надзвичайному є потреба, Рууд стає безсилим. Він мав певну перевагу в кінцівці третьої партії. Й він мав нагоди втілити її в перемогу в сеті, яка могла стати як тактично, так і стратегічно вирішальною.
Але він саме в цей момент не зміг зіграти краще, ніж на «крейсерському режимі». В цьому його найголовніша відмінність від дійсно зіркового Карлоса. Я не є фанатом Алькараса. Та в здібності творити дива саме в момент, коли це потрібно, йому відмовити важко. Й це ознака непересічного таланту. Такого, який в Рууді не живе. Так, Каспер чудовий хлопець й непосередній гравець. Але поки що не зірка першої величини. А Карлос – зірка. Його перемога в четвертому сеті вже не здивувала. Вона була наслідком не тільки переваги, але й зневіри суперника в своїй подальшій вдалій перспективі. А це – одна з проміжних цілей будь-якої гри.
Ні в якому разі не засуджуючи жодного суперника в тому, що фінал не справив враження великої битви, все ж зауважу: ця гра не стане еталоном фіналу. Вона було доволі посередньою. Бо ціна перемоги виявилась несподівано захмарною! Навіть для більш досвідчених гравців.
Чи затримаються обидва на вершині світового рейтинга надовго? Звичайно, в Рууда є доволі багато якостей, що дозволять йому не опускатись нижче другого місця. По-перше, він дуже розумний хлопчина. В його ДНК досвід батька, хоч й не такий успішний як в нього самого. Цей досвід дозволяє легко діставати з кишені доволі несподівані рішення в ситуаціях, коли суперник їх не очікує. Але було багато гравців, які ставали другими, але ніколи так й не стали першими. Бо не вистачало саме зіркових якостей.
Щодо Алькараса… Цікаво подивитись як він переживе мідні труби. Тут йому стане в нагоді досвід його тренера Хуана- Карлоса Ферреро. Хоч тому й не вдалося надовго затриматись на вищій сходинці п’єдесталу. Результат фіналу логічний. Заслужений та відпрацьований. Хоча, здобути завжди легше, ніж втримати.
Минулорічний прорив тінейджерів в жіночому турнірі тому приклад. Із Карлосом, вважаю, станеться все інакше. Але чому так – поговоримо наступного разу.