j48tennis.net
Третя ракетка України Марта Костюк прокоментувала рішення про те, що тенісисти з рф та рб будуть брати участь в Олімпіаді-2024 у Парижі:
– Звісно відношусь до цього негативно. Насправді ця нейтральність не присутня. Мені після початку повномасштабного вторгнення неодноразово пропонували брати участь у виставкових матчах в команді разом з росіянками чи білорусками, або проти них. Я відмовлялася.
Через подібні випадки усі ці спортсмени жаліються, що їх дискримінують, насправді – дискримінують нас. Чесно кажучи, за ці два роки в керівництві нашого WTA відбувалося багато трешу, і ми наслухалися різного.
В один момент все тихенько зам’ялося і про це перестали говорити. Так воно і лишається. Ми продовжуємо грати в теніс і кожен відстоює свої переконання.
– Була реальна можливість не допустити російських та білоруських спортсменів до турнірів?
– Я вважаю, що ми із самого початку обрали неправильну тактику. На жаль, наше керівництво також не надто нам допомогло. Хоча, у будь-якому випадку, представникам цих країн не місце в спорті.
Просто якби ми діяли трохи інакше, то, можливо, і зуміли б досягти повної дискваліфікації цих спортсменів. Зараз, звичайно, можна говорити будь-що. Тоді ми зробили усе, що могли.
– Ви можете конкретизувати, в чому була помилка у ваших діях?
– Коли почалася війна, усі були в різних емоційних станах. В турі були лише дівчата, тому відповідальність впала на наші тендітні жіночі плечі. Усі по-різному реагували на початок війни. У когось був шок, у когось страх, у когось паніка.
Особисто мені було однаково. Я була готова говорити в інтерв’ю усе, що тільки можна, та хоронити там усіх. В мене не було ніякого страху, бо я вважала, що усе роблю правильно.
У якийсь момент ми просто не зійшлися у тактиці, якої необхідно було дотримуватися. Все трапилося буквально за два дні. Раз-два і все. А ми просто не були разом.
– Не знайшлося людини, яка могла б вас згуртувати?
– Так. Дуже багато зусиль витрачалося на те, аби усіх зібрати та щось узгодити. Зрозумійте, тенісисти – це люди із дуже великим его. В нас такий спорт. Через це кожен стояв на своєму та вважав, що саме його думка є правильною. Компромісу ми не знайшли.
Для мене ця ситуація стала дуже повчальною. Просто я єдина з наших дівчат, хто ніколи не їздив до країн-агресорів на турніри. Я виходила на Майдан у 2014 році, в мене дуже-дуже патріотична сім’я, яка стояла на усіх мітингах із 90-х. У мене всі революціонери, і я така сама. Я мала чітку позицію. Вважаю, що якби усі були із таких сімей, як я, то у нас би й війни ніколи не було.
Проте це життя. Усі різні, в усіх різні сім’ї, різна життєва ситуація. Треба приймати людей із їхніми можливостями, баченням та із цим працювати.
– Після 24 лютого 2022 року ви потиснули руку комусь з російських чи білоруських спортсменок?
– Я жодного разу нікому з них не потиснула руку. Перший такий матч в мене був проти російської пари Вероніка Кудерметова / Анастасія Павлюченкова на турнірі WTA у Римі.
Мене так ковбасило у тому матчі! Просто хотілося їм м’ячем у голову вгатити. Все інше мене не цікавило. Вони добре грали, і в підсумку виграли той турнір. Мені було настільки погано, що я викликала фізіо на корт і сказала, що не можу ні грати, ні дихати. Мене просто увели. Руки я їм не потиснула.
Наступний такий матч в мене був проти білоруски Вікторії Азаренко – 0:2 (2:6, 3:6) на US Open. Перед матчем була величезна напруга. Усі чекали, чи потисну я їй руку. У підсумку після гри ми «вдарили» ракетками. Взагалі, я шкодую зараз, що навіть це зробила.
– Тоді авторитет суперниці зіграв роль?
– Так. Просто Віка була першої ракеткою світу, вигравала турніри Великого шолому, легенда і т.д. Вона була для мене великим авторитетом. Спортивним, не людським, звичайно.
Джерело: sport.ua
