Російська тенісистка Дар’я Касаткіна прокоментувала своє ставлення до війни в Україні.
“Я не говоритиму, що спорт «поза політикою», тому що всім уже все давно зрозуміло, що спорт ні фіга не поза політикою. Але він за підсумком поєднує, бо це – найкласніші емоції…
Чого б я найбільше хотіла? Щоб закінчилася війна. З 24 лютого не було жодного дня, щоб я не прочитала якусь новину сама, чи не подумала, чи якось день пройшов без цього. А я взагалі по суті прямого відношення до цього не маю. Мене це не торкнулося, так, слава богу, не торкнулося. А те, через що проходять люди там, або люди, у яких рідні, близькі там перебувають, так, в Україні. Навіть ось те, що зараз уже Росія, Бєлгород там, переживають.
Якби ми могли хоч щось, блін, зробити, щоб це зупинити. Хоч, *****, частки відсотка… Саме щоб зупинити, не щоб вплинути на думки людей ще щось. Саме зупинити. Блін, без роздумів, я зробила б все, що від мене залежить. Але, на жаль, ну це неможливо.
Я хочу грати проти гравців, які мають можливість тренуватися, готуватися до змагань так само, як і я. Яким не треба думати про те, що у них корти розбомбили вдома і що їм нема куди повернутися. І що їм не потрібно дзвонити академіями, запитувати: «Можна ми у вас потренуємося?». Де пожити і таке інше.
Тому що я знаю, як важливо усвідомлювати, що тобі є куди повернутися. Хоч би як ти погано грав у теніс, розлучилася з хлопцем, з дівчиною. Тобто взагалі неважливо, що відбувається у твоєму житті, якісь катаклізми, ти завжди знаєш, що ти можеш повернутися додому. І я не уявляю, що таке, коли ти такий: а дома немає.”
Раніше Касаткіна заявляла, що їй, звичайно, шкода, що росіян відсторонили від Вімблдона, але життя людей набагато важливіше.