j48tennis.net
Іспанський турнір досить своєрідний. Він не так давно з’явився в календарі в ранзі топового. Він багато експериментував, починаючі з місця в календарі, завершуючи покриттям. Якщо хто не застав час, коли мадридський грунт був синім, то саме час про це нагадати.
Чому? Тому що характеристики тієї суміші викликали багато коментарів провідних гравців, включаючи навіть короля грунту Рафаеля Надаля! Все це робилось для того, щоб якось привернути увагу до змагань.
Цього року земля в Мадриді зовні нічим не відрізняється від решти турнірів. Навіть, схожа на Ролан Гарос. Але сама гра тут виглядає, наче в уповільненому кіно. А розклад турніру вже не схожий ні на що. Жінки почали ще минулого тижня, й вже дістались півфіналів, чоловіки змагаються з понеділка й завершать в неділю звичайний змагальний тиждень.
Жіночий тур все ще не може окремо, а чоловічий ніяк не хоче їх зрівнювати з собою в правах. Якось перекосливо все. А ви питаєте чому Стів Саймон нічого не може сказати впоперек росії чи Китаю.
Але не економіка, де можна заробити видовищем не менше, ніж витратити на організацію змагань. То ж, язик в дупі, й гравці без роду й племені, що нічому крім «бити по м’ячу» не вчились, продовжують «бити по м’ячу» нарівні з усіма. Хоча, не мали б на це права в цивілізованому суспільстві, де ти маєш відповідати за свій вибір.
Сьогодні трішечки про наших гравців, та деякі роздуми щодо Ролан Гаросу. В коментах посперечайтесь, бо я сам не досить впевнений щодо оцінок. На такому покритті вважаю успіхом вихід Ястремської в друге коло. Тим більше, через кваліфікацію. Поразка Костюк від Радукану – теж наслідок якостей покриття. На мій погляд, на такому тлі характер Марти ще не зовсім готовий терпіти.
Зовсім не дивно те, що всі шанси на перемогу має Онс Жабер. Це саме її теніс. Розсудливий, хитрий, підступний, різноплановий. Десь схожий на такий теніс Ангеліни Калініної. З самого дитинства нова зірочка вітчизняного тенісу грала так, як треба, щоб перемогти в Мадриді. Використовуючи різні за стилем, темпом та ритмом удари й комбінації. Ангегілна вміє грати саме головою, якщо не дозволить собі самокопання.
Вчорашній матч проти Жіль Тайхман не склався через декілька показників. По-перше, емоції. Попередні дні забрали їх багато. А турнір – не шоломний, перерв нема. Відновлюватись часу теж нема. Тому, десь ця втома позначилась. Втома від радості також існує. Після Мугурузи та Радукану все більш-менш здається буденним. По-друге, як на мене, саме уваги й зосередженності не вистачило. Від цього великий брак й багато невимушених помилок.
Й по-третє, суперниця, не будь рубльовим, грамотно й розумно всім цим скористалась. Турнір для Ангеліни однозначно в актив. Вона вийшла на свій рівень, якого чекали, в який вірили. Тепер – тільки нарощувати міць. В Калініної вона є. Для домінування вистачить.
Цікавий турнір у чоловіків. Грунт дає шанс навіть для таких гравців, як Давид Гоффен, який давно нічого не вигравав, а в «рапіді» має перспективи. Проте, там для нього Надаль щось теж зробить. Хоча, після травми Рафа ще не в ідеальних кондиціях. Але без усякого сумніву він має перспективи на Ролан Гарос. Його матч з Кецмановичем виглядав досить нудним, бо іспанець майже не нагнітав гру, чекаючи на те, що й «такого достатньо».
Серб – не яскравий гравець, скоріш працьовитий кінь. Надаль свого досяг без зайвих зусиль. Але, не думаю, що Мадрид його цікавить з точки зору витрат енергетичних запасів. А ось річний «Великий Шолом» – саме те, що може налаштувати Рафу. Й зважаючи на його характер, його похід може бути куди успішнішим за Джоковича.
А поки що споглядаємо за подіями, вчимося й аналізуємо, щоб не бути рубльовим й висловлюємось не так як стів саймон. Все буде Україна!
