В моєму дитинстві був мультик в якому одним з персонажів була стиральна гумка. Вона чудово терла малюнок, що вже не був потрібний й олівець робив новий.
Сьогодні вранці я побачив школу, в якій вчились в Харкові мої діти. Її зруйнувала ракета, що прилетіла з країни, якої в подальшому не має існувати на планеті Земля. Її потрібно стерти ластиком. Один раз й назавжди. Як непорозуміння, що пре вчити весь світ як йому жити, не маючі елементарних умов в своїх домівках. Це моя мрія. Вона здійсниться.
Я не маю в цьому сумніву. Світ почав стирати прапор цієї купи лайна. Їм байдуже. Вони грають без нього. Вже стерли назву, їм теж байдуже. Бо їм не знайома повага. Скоти не відчувають поваги до себе, але вимагають її своїми методами. Зброєю. Не дочекаєтесь! Як не дочекаються ваші гравці перемог. Бо карма – вона існує.
Пробачте за ці емоції. Тепер про теніс.
Про «КаКу» – це матч Касаткіна – Кудерметова писати нема чого. Хіба що Даша там щось промямлила, що в світі існує щось більш цінне за теніс – це безпека життя, якої нема. Чекаю на ластик на прізвище Швьонтек. Швидкість Іги має стерти з корту ту, що «Ка».
Полька досить впевнено розібралась з Джесікою Пегулою, хоч рахунок, як на мене, не зовсім відобразив напругу в матчі. Американка грала свій кращий грунтовий теніс й була близька до перемоги майже в кожному геймі. Але, не судилось, й суперниця схоже віднайшла мотивацію на продовження своєї безпрограшної серії з 33 матчів.
Не буду копатись в грі Гауфф проти Стівенс. Колись сестри Вільямс опікувались зростанням Слоан, тепер вона опікується долею Коко. Ось не кажіть мені, що Стівенс не знала як обіграти свою юну суперницю. Не вірю. Чому не напружувалась задля перемоги? Залишу без відповідей. Й нарешті, Мартіна Тревізан. Ось хто заслуговує на відзнаку! Хай там як Лейла Фернандес не була «он файр», проте італійка зберегла віру в себе, навіть програвши тай-брейк в другому сеті. Де було треба, вона давала юній суперниці програти самій собі, де могла – пресингувала першою. Дуже розумно зіграла по ситуації. Може повторити проти Гауфф сьогодні.
Серед всіх чоловічих чвертьфіналів, на мій погляд, найсучаснішим був Звєрєв- Алькарас. Найякіснішим Джокович-Надаль. Найінтригуючим Чіліч-Рубльов. Найбезглуздішим Руне- Рууд. Пояснюю.
Перші показали гру на шаленій швидкості. Легку й невимушену по мобільності, цікаву за змістом, але без наднапруги. Розіграши були класними, але спротив не був «на межі». Можливо тому, що Карлос багато помилявся й намагався виграти якнайшвидше. А Саша був дуже розсудливий й точний в своїх діях. Його досвід взяв своє. Чим ближче до вершини, тим тиск вищий – це досвід для Алькараса.
Матч монстрів міг закінчитись інакше. Якби Новак не втомлювався від шаленого взаємного спротиву. Коротких розіграшів майже не було! Кожен міліметр корта був фортецею! Здавалось часом Джокович знаходив рецепт домінування. Але через декілька миттєвостей Рафа відвойовував своє й захоплював ініціативу. Щодо тактики – переглядайте цю гру не один раз. Й кожного разу знайдете як відкрити законопачений корт на 23-й удар, чи як віднайти неочікуване продовження там, де все прораховувалось. Якість – неперевершена!
Коли питають «як так програв рубльов», відповім, грати та вигравати – це дві різні задачі. Для гри у відповідь треба мати одні інтелектуальні можливості. Для ініціативної переможної гри цього не достатньо. Там, де ти шукаєш відповідь – твій мозок розуміє головну «Тезу», коли «теза» потрібна від тебе, ти маєш її сформулювати. А «ми до школи не ходили»… Віддам належне хорвату. Він до школи ходив. Не без огріхів, але в вирішальні моменти все по ділу розклав. Тому його ластик спрацював, як треба. Й стер нездійснену мрію неосвіченої людини.
Каспєру Рууду та Хольгеру Руне ще зарано мріяти про перемогу на Шлемі. Хольгер зовсім юний та авантюрний. Гра без захисту. Вітер віє вовки носять. Норвежець вчора виглядав досить затисненим. Без причин. Мабуть що дуже хотів не втратити шанс. Він грав занадто академічно. Його суперник постріляв з рогатки й наприкінці здав зброю супернику. Бо «далі буде», проте не сьогодні.
Сподіваюсь, жодне х.йло не зітре чужі мрії. Мені дуже хочеться донести до міжнародних інституцій, що індивідуум, звичайно, відповідальний за свої вчинки. Але він має відповідати за свій вибір керівництва своєї країни. Бо не може бути колективної безвідповідальності, яка не карається цивілізацією.
Утворення, що має колективну безвідповідальність, як фундамент для абсолютної влади дегенерата, має бути стерта ластиком з Землі. Інакше воно й надалі чинитиме безлад в світі.
Бережіть себе. Мрійте про краще.
