Глаз Алмаз. Уїмблдон 2022. Цирк на траві.

Чвертьфінали – мрія для більшості гравців. Межа, після якої титул стає не тільки омріяним, але й реальним. Цього року тільки трофей та гроші. Хтось з вас помітив відсутність очок? Хтось через це зливає матчі? Як на мене, рейтинг АТР зовсім непотрібен. Спробую це довести.

По-перше, якщо хтось хоче відранжувати гравців задля мети розведення сильніших в перших колах, то це можна зробити за професійною ознакою – призовими грошами, заробленими за 52 тижні. По-друге, якщо є абсолютне значення заробітку, який в професії тенісиста й є виміром якості професіонала, навіщо годувати математиків? Чи хтось бачив очковий рахунок в банку? Чи картки, на яких накопичуються очки АТР чи WTA, якими можна розрахуватись в крамниці? То ж, висновки робіть самі. Але, ідея небезглузда.

Вже очевидно, що цьогорічний Уїмблдон не втратив нічого через відсутність представників недоцивілізацій. Від слова ЗОВСІМ. Глядачеві не важливо, чи хтось з цих країв не приїхав повболівати за своїх німих співвітчизників. Йому потрібне видовище. Й з ось цим – все гаразд. Хоч банальний фінал Джоковіч – Надаль є найбільш очевидним, проте, все ще існує достатньо «але».

Новаку шлях може перекрити Янік Сінер. Молодий італієць грає дуже старанно та якісно. Його перемога над Карлосом Алькарасом тому свідчення. Чисто, розумно, місцями видовищно. Іспанець спробував все, щоб Сінеру стало незручно, але Янік був непробивним. Скеля з розумними очима. Не думаю, що Давид Гоффен чи Камерон Норрі зможуть скласти конкуренцію Ноле. Або Яніку. Й в цього «або» досить висока вірогідність.

Проти Тіма Ван Рейтховена серб не виглядав ідеально. Хоча, переміг досить впевнено. У Рафи сітка виглядає більш приємно. Проте, є там один парубок, що може нагадати іспанцю його прикрі поразки саме тут, на Уїмі від Лукаша Росола та Дастіна Брауна. Цей парубок – Нік Кіріос. Звичайно, наразі ніто не гарантує перемогу Ніка над Крістіаном Гаріном.

Як ніколи й ніщо не гарантоване стосовно Кіріоса. Крім видовища, яке він регулярно постачає глядачам. Цього разу цирк від австралійця витончений та, що найважливіше, результативний. Можливості Кіріоса безмежні, бо талан його від Бога. Цьому неможливо навчити. Це можна тільки створити. Нік й створює свої вистави. Непередбачені й від цього хаотичні та безсистемні. Якщо згадувати поразку Рафи від Дастіна Брауна, саме нестандартність німця тоді паралізувала можливості Надаля. Він губився в неочікуваностях. Рафа, який обожнює стабільність, втрапив в вихор й пропав. Чи станеться це з ним цього разу? Багато в чому залежить це від Кіріоса, від Гаріна, від епізодів, що виникнуть навколо австралійця в ці години. Тобто, це навіть для Нострадамуса загадка. Ще й Тейлор Фріц для Рафи може принести сюрпризів. Але чвертьфінал Шлему для Тейлора може бути зайвим вантажем.

В жіночій частині відбувається відродження Сімони Халеп, підтвердження зрілості Онс Жабер та пристрасті по шансам. Шанси з’явились у всіх й багато гравчинь перелякались. Та ж Альона Остапенко просто сама програла матч розумниці Тетяні Марії. Колишня Малек, що грає ще з часів царя Гороха, скористалась якоюсь кавалерійською хоробрістю на межі з безумством від латишки. Вона зібрала в свій мішочок все, що розгубила по дорозі, скачучи на коні Остапенко. Аути з носу, сітки, коли в неї влучити складніше, ніж в корт… Багато чого.

Не заздрю тренеру Альони – нашому співвітчизнику Стасу Хмарському. Німецьке дербі в чвертьфіналі – наслідок появи нових травяних кортів в Німеччині та турнірів на них. Кількість має в якість колись перетворюватись. Юле Німайер – загадка. Марія Бузькова – теж. Гадаю, в матчах Халеп проти Анісімової та Бузькової проти Жабер й заховані прізвища фіналістів. Вболіваємо за нашу Люду Кіченок в парному турнірі. Її чвертьфінал вже гарний результат. Хай буде продовження.

Насамкінець, про вчорашній лист наших провідних гравців до тенісних організацій світу. Досвід життя в різних статусах в співпраці з ФТУ дозволяє бути впевненим, що життя незмінне. Причина вічна – гроші й боротьба за право ними керувати. Більше не напишу. Тим більше, що зміст попередніх листів мав на меті виключити гравців країни агресора с турнірів цих же організацій. Що вийшло в наших гравців? Нічого. Тепер вони намагаються усунути свого «узурпатора» через ті ж організації, що їх відправили куди подалі? Де логіка? Можу собі уявити очі в керівників, що будуть читати це. Мені все нагадало давній анекдот. Читайте його насамкінець. Мовою оригіналу. Просто нема бажання навіть перекладати за відсутності предмету для самого листа.

Итак, в провинциальный городок приезжает цирк.
По всему городу появляются афиши: “Только у нас, только для вас, только один раз! Проездом из столицы до самого городу Парижу! Силачи и акробаты, клоуны и жонглеры, танцующие лошади и – внимание! – только у нас, только для вас, только один раз – летающие крокодилы!”
На представлении всё, естественно, битком, полный аншлаг. Проходят клоуны, лошади, жонглеры, все им хлопают, но все ждут. И вот выходит конферансье и объявляет:
– А теперь наш главный номер, единственный показ перед гастролями в Париже – летающие крокодилы!
Из за кулис натурально вылетает стайка крокодилов – впереди побольше, позади поменьше, последним самый маленький – делает три круга вокруг арены и улетает обратно за кулисы. Но самый маленький крокодильчик устаёт и шлёпается на колени супруге бургомистра, которая, разумеется, сидит на первом ряду на лучшем месте.
Та гладит его по голове и замирающим голосом спрашивает:
– Но скажи, крокодильчик, как же это у вас всё-таки получается?!
На что крокодильчик поднимает на неё огромные грустные глаза и говорит:
– Ах, мадам, если б вы только знали, мадам, как нас здесь пИздят!

Проходит год и в город снова приезжает цирк.
Появляются афиши: “Только у нас, только для вас, только один раз! Проездом из столицы до самого городу Парижу! Силачи и акробаты, клоуны и жонглеры, танцующие лошади и летающие крокодилы, и – внимание! – только у нас, только для вас, только один раз – поющие рыбы!”
На представлении, естественно, опять полный аншлаг. Проходят клоуны, лошади, жонглеры, пролетают крокодилы, все им хлопают, но все ждут. И вот выходит конферансье и объявляет:
– А теперь наш главный номер, единственный показ перед гастролями в Париже – поющие рыбы!
Из за кулис натурально выпрыгивает на хвостах стайка рыб – впереди побольше, позади поменьше, последней самая маленькая – рассаживается вокруг арены, исполняет какую-то оперетку и упрыгивает обратно за кулисы. Но самая маленькая рыбка, устав, шлёпается на колени всё той же супруге бургомистра.
Та гладит её по голове и говорит:
– Я знаю, бедная рыбка, знаю, как вас здесь пИздят!
На что рыбка поднимает на неё огромные грустные глаза и говорит:
– Ах, мадам, если б вы только знали, мадам, а как здесь пИздят крокодилов!..