Фото: Арата Ямаока, ФТУ
Українська тенісистка Юлія Стародубцева прокоментувала свою впевнену перемогу в першому колі відбору на другому ТВШ в сезоні – Ролан Гарросі.
«Це була не найкраща новина – бути першою сіяною у кваліфікації. Гадаю, я звикла грати в кваліфікації», – засміялася вона. «Мені подобається наполегливо працювати, мабуть».
«[Світоліна, Костюк] ускладнюють мені завдання бути найкращою в Україні», – засміялася вона. «Я дуже пишаюся ними за це. Я дуже хочу трохи надолужити згаяне, хочу бути більш стабільною, як, наприклад, Світоліна, вона чудова тенісистка». – цитує українку офіційний сайт змагань.
У квітні Стародубцева вперше вийшла на ґрунтовий турнір WTA 1000 у Мадриді після сенсаційної перемоги над Людмилою Самсоновою, яка потрапила до топ-20.
Цей успіх дозволив їй піднятися у світовому рейтингу на 86 місце. На жаль, цього не сталося достатньо швидко для прямого виходу в основну сітку Ролан Гаррос.
«Не думаю, що минулого року я була тут (на Ролан Гаррос) сіяною в кваліфікації, і я точно не почувалася так впевнено, як зараз», – сказала вона. «Пройти кваліфікацію на всіх чотирьох мейджорах – це точно допомагає тобі думати, що ти можеш зробити це знову.
«Те що я піднялася на 86 позицію, було трохи запізно, щоб попасти в основу на Ролан Гаррос. Звичайно, складно про це забути, але я бачила, як дівчата це робили. Я бачила 70-та в рейтингу була першою сіяною у кваліфікації. Власне, одна з наших українських дівчат таке зробила – Даяна Ястремська. Вона дійшла до півфіналу після кваліфікації на Відкритому чемпіонаті Австралії, тож це не так вже й погано. Вона показала, що ти можеш це зробити».
Стародубцева також відзначила таких співвітчизниць, як Леся Цуренко, Надя Кіченок та Людмила Кіченок, за їхню міцну підтримку в такі важкі для всіх українців часи.
Її рідне місто Каховка залишається під російською окупацією.
«Українці приїжджають і підтримують нас, це багато значить», – сказала вона. «Вони точно нагадують мені про дім, але водночас, коли граєш на корті, треба якось не думати про це.
«Я маю на увазі nt, що в мене там все ще моя родина… Вони просто звикли до цього, тому вони змушують тебе почуватися в безпеці, але це не так. Вони просто дають тобі це відчуття безпеки, а іноді вони можуть навіть брехати, щоб тобі було краще, але це допомагає знати, що з ними все гаразд. Це просто надихає».