В рамках «денацифікації», «Глаз Алмаз» почив в бозі. Не місце тепер рузько-фашистській мові в цивілізованій світовій площині. путін всіх переграв!
Вітайте нову рубрику милозвучною українською. Її сутність не зміниться. Бо це творча комунікація. Ми лише надаємо слова. Мелодію й тональність кожен обирає свою. Так само, як й ракурс бачення у кожного свій. Додавайте власних барв й задля всебічного висвітлення подій й розуміння всього, що відбувається в тенісі дискутуйте на власне задоволення. Вітаннячко кожному, хто долучається. Так само, як й вітання до всіх, хто бере участь в конкурсі «Гранд Експерт».
Поки що без призів, але незабаром ми надолужимо по всім етапам. Головне – не бійтесь прогнозувати. Ви нічого не втратите точно. Хіба що декілька хвилин на роздуми. А здобудете цікаву галявину для аналізу.
Отже, вже за декілька годин стартує черговий турнір Великого Шлему – US Open 2022.
Цьогоріч він знов не надасть світу володаря вже майже недосяжного Великого Шлему. Ні річного, ні, тим більш, золотого. Він просто подарує черговий теніс найвищого рівня. Тобто, задоволення для поціновувачів. Різнобарвні емоції для вболівальників. Привід для спеціалістів, як справжніх, так і «псевдо» для власного аналізу й висновків.
В жіночій частині одиночного турніру всі на своїх стартових позиціях. Досить незвично бачити на вершині посіву гравчинь з Польщі, Естонії та Греції, але це чудовий приклад того, як системна робота (Польща) або точкові проекти (Греція та Естонія) можуть давати результат незважаючи на досить обмежені ресурси. На відміну від вітчизняного футболу, де наші гравці не мають навіть уявлення, що можуть перемогти в Лізі Чемпіонів, в тенісі індивідуальні амбіції мають бути присутніми. Й комплекс меншовартості, що розвивається в колективі, не має душити паростки устремлінь. Українки в цьому плані досить давно довели, що праця й час можуть привести до омріяних висот. Приклади є. Перспективи також.
Хто виграє цьогорічний турнір? Якщо хтось наразі назве правильно переможця – це буде джек-пот! Бо цьогоріч немає «Серени Вільямс». Ні, сама Серена є, але вона вже давно не та, хто мав 70% вірогідності власної перемоги. Вона прощається з туром. Можливо, це прощання відтіснить на другий план так й не здійснене бажання наздогнати Маргарет Сміт Корт в кількості перемог на Шлемах.
Але віриться в це досить мало. Не ті фізичні кондиції. Але досвід… Дуже важка сітка в Іги Швьонтек. В верхній чверті зібрано багато зірок. Якщо лідерці рейтингу вдасться всіх побороти, тоді поговоримо. Й взагалі, верхня половина сітки потужніша за нижню. Загалом претенденток на перемогу я би шукав в списку – Бадоса, Сабаленко, Саккарі, Квітова, Халеп…
З останньою стартує українська дебютантка турніру – Даша Снігур. Бажаю киянці впоратись з тиском старту/дебюту. Й задати питання румунці, змусити її нервувати й довести сласні амбіції. А вони точно присутні. Й хтозна, Сімона однією з перших залишить наведений мною список. Ангеліна Калініна, Даяна Ястремська, Марта Костюк й Леся Цуренко – всім удачі! Кожна ваша перемога нас порадує.
Чоловічий турнір залишився без Новака Джоковича. Він загубився у власних коридорах роздумів. Хто він? Законослухняна людина цивілізованого світу, до якого без усіляких сумнівів належить теніс, або бунтар – одинак, борець за власну точку справедливості? Цього разу він не вдавався до підтасовки документів. Й не став «чегеварою» в очах одних й «чупакаброю» в очах інших. Але турнір від його відсутності дещо втратить.
Натомість, Уїмблдон довів, що незамінних не буває. Й відсутність навіть цілої низки безпрапорних безхатьків/безбатьків зовсім не зіпсувала змагання. Сьогодні ти Бог, завтра твоє вільне місце займе інший ідол. Людина може бути смертною, кумир – ніколи. Бо кумир не має перманентного прізвища. Такі вони правила кумиростворення.
Здається Рафаель Надаль має всі підстави на черговий супертитул в свою скарбницю. Проте, є людина, що може сплутати іспанцю всі карти. Його звуть Нік Кірйос. Й він нарешті здобув себе. Безперечний талант роками шукав своє відображення на публіці. Він втрачав час, сили, бажання грати, зміст участі в турі й загалом необхідність з’являтись на вболівальницькому горизонті, але таки здобув. Перш за все гармонію між прагненням й зусиллями. Чи вмовив його колись Мохамед Лайані? Було й таке, коли суддя постраждав через вмовини Ніка грати серйозно. Але, це жарт. Можливо правильна дівчина знайшлась на звивистому шляху австралійця. Але сам факт – гра Ніка сьогодні – одна з найбільших тенісних насолод, принаймні, для мене. Й сьогодні прийшов його час. Він не трус, як Циципас, не травмозалежний, як Надаль, не гонорово-психоделічний, як мєдвєдєв … Й він має шанс. Щодо решти – окрім тих прізвищ, що наведені, на загальний успіх, мабуть, ще не готовий ніхто. Алькарас можливо? Ну, можливо. Й Сінер, теж можливо. Проте не з тією вірогідністю. Така багатоможливість завжди цікава. Й на нас чекають два тижні дивовижного тенісу.
Проте головна інтрига – скільки вдалих спроб буде в Еми Радукану на захист минулорічного титула? Чекаю на відповідь в коментах.
Ваш
Всеволод Кевлич