Тенісний Портал України

Новини тенісу в Україні та світі

Глаз Алмаз 2022. Шанси є завжди. Сил та волі інколи нема.

j48tennis.net

Сьогодні – нічого нового. Легка перемога Іги Швьонтек – очікувана. Як й титул Новака Джоковича. Тому додам трішечки футболу. Бо там досить аналогій й чудових прикладів.

Отже, Онс Жабер не змогла виграти другий титул поспіль. Завадила їй дівчина, що вчасно робить паузи. Пропустивши Мадрид Іга з українським прапорцем на майці, знов зірвала банк, тепер в Римі. Черговий Мастерс після Штутгарту. Отже, Швьонтек, що перемагала на Ролан Гаррос два сезони тому – головний претендент й на цьогорічний титул. Жабер останніми тижнями підтвердила свій новий статус. Він солідний. Й майже незаперечний.

Туніска дійшла стадії зрілості й її гра – не тільки фонтан емоцій, але й прагматичний розрахунок. З урахуванням й власних недоліків, позбутись яких їй навряд чи вдасться. Жіноча конституція справа майже незмінна.

А що ж чоловіки? Новак може повторити свій минулорічний успіх в Парижі. Степан Ціціпас проти нього виходить як в кімнату жахів. Його переляк триває не менше сету. Потім серб трошки відпускає жертву, ніби граючись з нею в кішки – мишки. А потім у мишки не знаходяться сталеві деталі й все закінчується на користь кішки.
Все це не нове. Тому нема ніяких сумнівів, що степаноподібні молодики ще потрощать якихось джумхурів на першому тижні, а потім успішно розіб’ються о сталеві нерви й волю справжніх чоловіків.


Хіба що Алькарас відпочине й отримає нове дихання після Мадрида й Надаль звикне до свого больового стану, який він вважає тим, що й є постійно травмованим. Чи з’являться амбіції в інших? На прес-конференціях – безумовно. На корті – навряд чи. Про причини поговоримо на футбольному прикладі.

Для того, щоб претендувати на щось дійсно велике треба мати власну волю. Дуже цього бажати. Й вперто йти до мети. Крізь багаточисельні невдачі, тимчасову зневіру й скепсис будь-кого навкруги. Треба мати надбажання конкретного досягнення. Еталонне на сьогодні протистояння Манчестер Сіті та Ліверпуля – гарний приклад. Десь на розі 21-22 років у команди з Ліверпуля виникла криза й відставання збільшилось ледь не до 13 очок.

Й де та гонка? Навіщо чіплятись? Проте, команда успішно грала в двох національних кубках та в Лізі Чемпіонів. Й просто виходила грати задля того, щоб перемогти в кожному матчі. Десь легко, десь важче, але з метою перемогти будь-що. Кількість перемог поспіль зростала й відстань скоротилась до 1 очка. На цій межі трапилась знову втрата очок в важкому матчі на фоні загальної втоми. Знов 3. Але суперник, відчуваючи волю свого конкурента отримав додатковий тиск. Свій сьогоднішній матч він ледве звів внічию, зігравши на такому мандражі й помилках в захисті, на якому не грають початківці. Й подарував Ліверпулю шанс на здійснення неможливого – перемоги в усіх змаганнях.

Можу собі уявити з якими нервами буде грати команда Пепа Гвардьоли в останньому турі проти команди колишнього ліверпульця Стівена Джерарда – Астон Вілли! Й саме в цих нервах шанс Ліверпуля. Ну й звичайно в власній волі до перемоги й вірі в свої сили.

Чи знайдуться в наступному поколінні тенісистів такі вольові гравці, що повірять в можливість перемог над Великими? Побачимо зовсім скоро. Як й результат гонки найкращих футбольних клубів світу в Англійській Прем’єр Лізі. До речі, розумники з «Дженоа», яку за вуха з дна тащив Андрій Шевченко, своїми незрозумілими метушливими й, схоже, небезкорисливими діями успішно злили один з найстаріших італійських клубів в Серію В. Талановиті люди!