Марта Костюк: Поки на Сході війна, вважаю недоречним грати у Росії
  • 125
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
    125
    Shares

«Два роки тому депутати сказали, що зберуть мені по $100 на поїздки. До сих пір збирають…»

Після перемоги на минулорічному юніорському Australian Оpen про киянку Марту Костюк дізналася вся Україна. Нещодавно вона вперше виступила вже на дорослому Australian Open, де стала наймолодшою з часів Мартини Хінгіс учасницею в історії турніру, яка дісталася третього кола змагань. Марта поступилася у двох сетах лише співвітчизниці Еліні Світоліній, яка нині входить у п’ятірку найсильніших тенісисток світу. Окрім турніру Великого шолому юна українська зірка взяла участь у ще кількох дорослих змаганнях. У фіналі турніру в австралійському Берні навіть перемогла, а в матчі на Кубок Федерації, у якому Україна зійшлася з Австралією здолала 26-ту ракетку світу Дар’ю Гаврилову. Нині Костюк – 187-ма ракетка світу, спортсменка готується у Хорватії до свого чергового турніру: він стартує 5 березня у Китаї з призовим фондом у $60 тис. Тренується українка у команді відомого тенісиста і тренера Івана Любичича, який тренує швейцарця Роджера Федерера – першу ракетку світу.

В інтерв’ю «Главкому» Марта Костюк розповіла про те, як прийшла у великий теніс, про патріотизм і пропозиції змінити громадянство України.

Марто, зараз ви у Хорватії. Як проходить ваша підготовка до турніру в Китаї?

Зараз останні дні підготовки до двох турнірів в Китаї з призовим фондом $60 тисяч. Минулого тижня я більше займалася фізичною підготовкою, а тепер – безпосередньо тенісом.

Після Australian Оpen, Кубку Федерації і турніру в Берні вдалося відпочити?

Я була в Києві чотири дні. В принципі, більш-менш вдалося відновити сили.

В Україні про вас дізналися після перемоги на юнацькому Australian Open. Але найбільшим успіхом можна назвати потрапляння до третього кола вже дорослого Відкритого чемпіонату Австралії . В Україні не кожен спортсмен у 15 років може похвалитися такими успіхами. Як вам вдалося їх досягти?

Моя мама – тренер. Я виросла на київських кортах «Антей». Мене завжди оточувала гарна професійна команда, я маю талант і вмію працювати. Родина і близькі люди підтримують мене. Це все складові успіху.

Чому спочатку почали займатися акробатикою, а лише потім тенісом?

Насправді я паралельно займалася і акробатикою, і тенісом. Акробатикою почала займатися випадково. Спочатку батьки повели на заняття мою старшу сестру. Мені там дуже сподобалося. Я була непосидюча, а там був батут, великий зал, турніки. З вересня відкрилася група для чотирьохрічних, і мама віддала мене туди. Так, свого часу акробатикою я займалася більше, ніж тенісом, але все одно знала, що займатимуся в подальшому тенісом. Коли мені виповнилося 10, вирішила повністю зосередитися на тенісі.

За наполяганням батьків?

Ні, це було моє рішення. Мені дуже подобалася акробатика, але було дуже тяжко  перебувати весь час на дієті. Я була верхня в парі. Моя нижня напарниця Олександра Песоцька відчувала на собі мої зайві грами. Я істерила. Але з часом в мене стало більше тренувань з тенісу, і коли ми виконали норматив майстрів спорту з акробатики, я з полегшенням попрощалася з нею і сконцентрувалася тільки на тенісі.

«За перші чотири роки моїх тренувань ми витратили $40 тисяч»

Теніс – коштовний вид спорту. Без значних фінансових вкладень та спонсорів успіху досягти важко. Хто вам фінансово допомагає?

Коли мені було 10 років, тенісист-любитель, який займався з моєю мамою, дав мені гроші. Я дуже вдячна йому, бо ми змогли орендувати корти, займатися загальною фізичною підготовкою, мама взяла для мене ще одного тренера – Олега Кривошеєва, і що найголовніше, у мене з’явилася можливість їздити на турніри за кордон. Мама брала мене і Зорянку (молодшу сестру – «Главком»), садила нас в машину, і ми прямували на гарні турніри по Європі. Цих грошей нам вистачило поки мені виповнилося 13 років. Потім мені допомогли гарні люди поїхати на неофіційний чемпіонат світу в США, де я перемогла. Після цієї перемоги мене помітили головні світові тенісні менеджерські агенції і одразу почали вести з нами переговори. Але ми довго не могли вибрати. Було багато пропозицій, але мама хотіла віддати мене в гарні руки. Тому нам довелося почекати. Федерація тенісу України на чолі з Сергієм Лагуром (бізнесмен, президент Федерації тенісу України – «Главком») допомогла нам з’їздити на змагання і підтримувала нас півроку, поки ми не підписали контракт з агенцією SAM Івана Любичича. За період з 10 років і поки ми не підписали контракт у 14 років, ми витратили приблизно $40 тисяч. Так добре складалися пазли, що завжди були люди, які допомагають. Я їм дуже вдячна. Зараз у мене професійна хорватська команда. Багато витрат бере на себе Іван Любичич. (В Україні, бере слово мати юної зірки Талина Костюк, вартість підготовки висококласного гравця залежить від того, чи є у вас база, де готуватися, чи дають вам можливість займатися на кортах безплатно, чи маєте гарних тренерів. «Гарному тренеру з тенісу в нашій країні потрібно платити хоча би $2 тисячі на місяць. І це не враховуючи зарплату тренеру з фітнесу і інші видатки», — додає під час нашої розмови пані Талина).

Марто, з якого моменту ви відчули, що тепер самі заробляєте, можна обійтися без спонсорів?

В тому то і справа, що я не пам’ятаю, щоб мама мучилася, що не знає як поїхати на турнірі, і  що мені потрібно обов’язково виграти, бо це наші останні гроші.

Після останніх успіхів чи з’явилися у вас спонсори з числа відомих у світі компаній?

Компанія Івана Любичича веде усі мої справи. Поки співпрацюємо з брендами Nike і Yonex.

Який матч вважаєте найважливішим у кар’єрі?

Напевне, такого матчу немає. У тенісі ми граємо настільки багато матчів, що виокремити якийсь один складно. Можу, хіба що фінал турніру Великого Шолому згадати . Та і це не факт, що він якось у серці залишиться, тому що є наступні матчі.

Українські вболівальники пам’ятають матч третього кола Australian Оpen проти Еліни Світоліної, у якому ви поступилися. Якби була можливість його переграти, щоби ви змінили напередодні гри?

Напевне, нічого. Якби я почувалася так само втомленою як тоді, то нічого не можливо було змінити. Якби гра була в інший день, чи то на іншому турнірі, можливо, усе склалося би краще. Але саме тоді я зіграла як змогла.

Ви розповідали, що під час гри з Еліною на корті було дуже спекотно, надзвичайно фізично важко грати. А як тенісисти готуються до довготривалих виснажливих поєдинків у таку погоду і чому тоді вам не вдалося підготуватися?

Для мене той поєдинок був уже шостим на турнірі. Я його програла ще до виходу на корт, на жаль. Я була дуже втомлена, було дуже спекотно, мене фізично просто не вистачило. А Еліна фізично набагато сильніша, ніж я. Особливо це проявилося того дня. У мене немає поки що спеціальної формули підготовки до таких матчів, до таких довготривалих турнірів. З часом, коли я вимушена буду грати турніри майже кожен тиждень, у мене буде в команді спеціаліст, який буде слідкувати за моїм здоров’ям і правильною підготовкою. А зараз ти або готовий, або ні.

Виклик до збірної України зіграти на Кубку Федерації проти австралійок був очікуваним?

Ні, неочікуваним. Але була рада, що мене викликали.

Яка головна причина того, що наша збірна не змогла переграти Австралію?

У нас був слабкий склад, наші лідери не приїхали. Австралійки виставили найсильніший склад. Те, що ми змогли дійти до вирішальної пари, до п’ятого матчу двобою означає, що нам вдалося показати дуже крутий результат.

Відсутність Еліни Світоліної в команді вплинула на поразку?

Важко сказати. Звичайно було би краще, якщо би вона грала. Але ми грали на траві, тому не можна точно сказати, чи ми би виграли, але шансів у нас точно було би більше.

У вашій команді тепер є хорватський тренер Іван Любичич, який також тренує легендарного Роджера Федерера. Які б якості цього наставника ви відзначили?

Він дуже розумний тренер, спокійний, чітко знає те, що робить, він нереально добре обізнаний у тенісі. Він тренує Роджера Федерера, який з ним виграв три турніри Великого шолому. Особливих представлень цей фахівець не потребує.

А якщо говорити про Роджера Федерера, чи спілкувалися ви з ним? Яка він людина?

Роджер дуже класний, дуже смішний. Я його бачу в основному тільки на турнірах Великого шолому. Так, ми знаємо одне одного, але сам на сам ще не доводилось з ним спілкуватися. Я була лише в компанії з ним, він дуже прикольний, відкритий і весь час сміється. Спершу, правда, він здавався мені закритим і непідступним.

«У країні війна. Потрібно, аби багаті люди підтримували спорт»

Ваша популярність зростає. Чи заважає в житті така велика увага з боку медіа?

Я не беру близько до серця публічне життя. У мене ж є і інше життя – тренування, сім’я, близькі люди, які мене оточують. Головне для мене, аби вони були поряд. А те, що говорять про мене десь, чи те, що відбувається поза життям моїм і моїх близьких… Я не дуже слідкую за цим, тобто стараюся не сильно звертати на таке увагу. Так, популярність зростає, це мені подобається, але я на неї дуже уваги не звертаю, бо це забирає багато сил. Тому якось сильно на моєму житті це не позначається.

А хто ваші кумири у спорті, у тенісі зокрема?

Кумирів у мене немає і ніколи не було. Якщо говорити про тих спортсменів, які подобаються, це, наприклад, Олександр Усик, Василь Ломаченко, Усейн Болт, футбольна команда «Шахтар»

Ви є людиною з активною громадянською позицією. Майже два роки тому, коли вам було 13, ви виступили у Верховній Раді під час парламентських слухань, де заявили, що держава недостатньо допомагає спорту. З того часу помітили якісь зміни у ставленні держави до спорту?

Нічого не змінюється. Навіть якщо Еліна Світоліна виступить у Верховній Раді, нічого в країні на краще не зміниться. В країні війна і для спорту немає грошей. Потрібно, аби багаті люди підтримували спорт в країні, а за нашими законами, їм це не вигідно через високі податки.

Після вашого виступу у Раді хтось з депутатів до вас звертався, аби підтримати вашу ініціативу допомоги спорту, підготувати закон, який би стимулював спортивних меценатів?

Одразу після виступу до мене підійшли декілька людей. Сказали, що я молодець, розумничка. Сказали, що постараються позбирати по $100 на поїздки. Але вони до сих пір ці гроші збирають. Тому і кажу, що нічого не змінилося.

Цікавились, як система допомоги бізнесу спортсменам працює за кордоном?

Я знаю, що в багатьох країнах існує закон, коли бізнесмен, який вкладає гроші в спорт звільняється від оподаткування, або має суттєві пільги. Загалом за кордоном молодим спортсменам допомагають федерації тенісу. Наша федерація не має змоги допомагати всім перспективним спортсменам через відсутність грошей. Для того, щоб з’явилися гроші, потрібен цей закон, що стимулює бізнесменів підтримувати спорт у країні. А якщо цього немає, то і грошей немає. Маємо замкнене коло.

Ви цікавитеся і театром, і модою, і мистецтвом. Чим хотіли б займатися окрім тенісу?

Мені було би цікаво працювати на телебаченні. Я знаю, що багато тенісистів після завершення кар’єри стають або тренерами, або працюють на тенісному телебаченні. Думаю, це цікава робота. А ще мені подобається бути моделлю, хоча я і не так часто брала участь у фотосесіях.

Де плануєте навчатися?

Поступатиму до Національного університету фізичного виховання і спорту України на тренера з тенісу.

А хто ваші улюблені співаки, актори?

Вакарчук, Тіна Кароль, Райян Рейнольдс, Блейк Лайвлі, Сандра Буллок.

Ваш батько в одному з інтерв’ю розповідав, що вони з мамою обмежують вас у бажаннях. У чому саме і чи відчуваєте дискомфорт від цього?

Якщо я якісь crazy речі почну робити, то вони мене зупиняють. Але вони все роблять для мене на краще. Під божевільними речами маю на увазі похід у кіно пізно ввечері чи поїхати ночувати до друзів. Це збиває з режиму. І батьки таке не схвалюють.

Марта Костюк
Як боретеся із нервуванням перед матчами?

Із нервуванням не боремося. З цим треба змиритися, іти і грати. Коли граєш 20 матчів у місяць, просто звикаєш до нервувань. Тому що боротися з ними неефективно, вся енергія витрачатиметься на цю боротьбу, що неправильно. Потрібно це прийняти, так роблять успішні тенісисти, ніхто з цим не бореться. Нервуватися перед матчем – це нормально.

В ігрових видах спорту великою проблемою є договірні матчі. Ви стикалися з цією проблемою?

Ні. Мені тільки писали в соцмережах про те, що на мою перемогу поставили гроші, аби я хоч один сет виграла.

Якщо би запропонували зіграти договірний матч, як слід діяти?

Потрібно зробити скріншот такої пропозиції, якщо вона надходить з інтернету і вислати інформацію про цей факт директору турніру, на якому граєш. Є ще така програма як Tennis Integrity Unit (антикорупційна ініціатива, яка займається боротьбою із корупцією в професійному тенісі по всьому світу – «Главком»), куди також слід надсилати інформацію. Буває, тенісист програє матч, про нього починають різні страшні речі писати, то таку інформацію також слід збирати і висилати до цього антикорупційного органу. Нас цьому всьому учили.

Коли ви виграли юніорський Australian Оpen, то почали виступ після гри зі слів «Слава Україні». Що вкладаєте у ці слова, що значить для вас бути патріотом?

Для мене багато значить патріотизм. Мені за честь представляти свою країну на змаганнях. Люблю, коли лунає наш гімн, завжди сльози навертаються на очі. Я дуже люблю Україну. Намагаюся де тільки можна розмовляти українською мовою. Свого часу я була на Майдані, навіть ночувала, там було дуже класно. Це була чисто моя ініціатива. Коли мама мене забирала, я плакала,  не хотіла іти звідти.

Чи розпитують вас за кордоном про війну на Донбасі, що відповідаєте?

Так, звичайно люди за кордоном цікавляться подіями в Україні. Більшість переконана, що всі проблеми на Сході та Півдні України ідуть з Кремля. Співчувають та підтримують. Мені дуже боляче дивитися на людей, які там страждають. Я захоплююся героїзмом наших солдатів, волонтерів, людей, які віддають своє життя за нашу Батьківщину. Це надає мені сили і впевненості на тенісному корті. Мені є на кого рівнятися, брати приклад і захищати Україну на тенісному фронті.

У Москві і Санкт-Петербурзі є відомі турніри. Вам пропонували на них виступити?

Так, була пропозиція, але я відмовилася. І поки на Сході будуть бойові дії я вважаю недоречним брати участь у змаганнях, які проводяться у Росії.

«Як може у гарної дівчини не бути бойфренда?»

В українському спорті не рідкісні випадки, коли спортсмен пристає на кращі фінансові умови для виступів за іншу країну. Чи готові ви поміняти громадянство України, якщо буде вигідна фінансова пропозиція?

Була у мене пропозиція два роки тому, я відмовилася одразу. Тим більше уже пізно міняти громадянство, тому що я виступила за збірну на Кубку Федерації. А коли ти хоч раз вийшов на корт за збірну, то потім дуже важко поміняти громадянство, складна процедура.

Марта Костюк

Марта Костюк

А самі як ставитеся, що спортсмени змінюють прапор України на інший?

Я не можу засуджувати цих людей. Я можу відповідати лише за свої дії.

Спортсмени такий крок часто пояснюють тим, що держава зовсім не допомагає…

Я не знаю, але в мене такого не було. Я знаю, що Україна не може нічого для мене зробити, і в той же час не хочу, щоби інша країна щось робила. Я народилася в Україні, у мене уся родина  — українці.

Ви любите готувати. А які страви є вашими улюбленими?

Пиріг з вишнею, млинці, шоколадний брауні.

Чи є у вас бойфренд?

Є. Як може у гарної дівчини не бути бойфренда? (посміхається).

Михайло Глуховський, «Главком»

Новости по теме